Рибалка з 16 по 19.06.16 біля смт. Стара Ушиця

Рубрика: Розповіді

23-06-16-03     Несподівано, під час обіду в четвер 16.05.16, з’явилася ідея: а давай поїдемо завтра на рибалку в Стару Ушицю. А навіщо відкладати на завтра, якщо можна поїхати і сьогодні? Так і вчинили.

     Ловити рибу ми планували з «дебаркадера». Це плавучий понтон розміром 10 на 5 метрів, по периметру якого є металевий парканчик, а по середині знаходиться будиночок, в якому можна сховатися від вітру, дощу і сонця. Закріплений він на трьох натягнутих металевих тросах і знаходиться стаціонарно в десяти метрах від берега. Дуже зручно для риболовлі та відпочинку.

23-06-16-03

     Учасниками цієї рибальської експедиції були:

  • автор цього оповідання, водій, фото і відео оператор Дімон-рибак;
  • дуже досвідчений рибалка, який визнає придатними для риболовлі тільки ці місця – Олександр Іванович;
  • дуже досвідчений і уловистий рибак, щасливий власник будинку в смт. Стара Ушиця – Володимир Васильович;
  • самий уловистий рибак в цій експедиції, що показує майстер-клас з ловлі окуня на спінінг, син Володимира Васильовича – Віталік.

 

День перший – четвер 16.06.16.

     Почали збиратися в обід. Виїхали з міста в 17:00. До смт. Стара Ушиця від Чернівців приблизно 150 км. Прибувши на місце за 2,5 години, ми якийсь час не могли визначитися, спускатися на машині до самої води, чи залишити її на верху і зносити речі пішки через ліс вниз до води. Так як спускатися до води довго (приблизно 20 хвилин одна ходка), а речей повна машина, незважаючи на несприятливий прогноз погоди, вирішили з’їхати до води, а в разі дощу відразу вигнати машину на верх.

     Місце риболовлі було тим же, що і взимку. Наш плавучий острів знаходився в місці, де річка Жван впадає в затоку Дністровського сховища.

05-02-16-01

     Увечері, взяли ключі від човна і дебаркадера, поїхали розвантажуватися. Перевезли речі з допомогою човна на дебаркадер, а машину залишили на березі. До темна ще встигли закинути по парі фідерів. Вечір був теплим, вода чиста і тепла, небо безхмарним, настрій відмінним, але риба зовсім не збиралася клювати.

 

День другий – п’ятниця 17.06.16.

     Я і Олександр Іванович ночували на дебаркадері в очікуванні ранкового клювання. Прокинулися близько п’ятої ранку і почали рибалити, але кльов так і не починався. Дув несильний вітер і дебаркадер злегка похитувало і крутило. Треба було якось підлаштовуватись під ці рухи. Шнури фідерів то натягувало, то послаблювало до провисання. До десятої ранку, зловили кілька карасів і підлящиків. Біля десятої ранку прийшли з села до нас Володимир Васильович і Віталік.

     Володимир Васильович вирішив ловити з берега, а Віталік піднявся до нас на дебаркадер, взяв спінінг з трьох грамовою джиг головкою і маленькою силіконовою рибкою зеленого кольору. Він зробив три закидання між нашими фідерами, і на наших здивованих очах, витягнув поспіль три окуня розміром з долоню. Я попросив у Віталіка його спінінг, потримати в руках, зробив кілька закидів і теж зловив пару окунів. Виявляється, вяло клювала біла риба, а хижі окуні потихеньку ловилися.

23-06-16-01

     До обіду кльов повністю зник. За цей час Володимир Васильович зловив десяток карасів і підлящиків. На обід ми приготували на газовому балоні уху, викупалися і вирішили подрімати, сховавшись від сонця в тіні будиночка. Після обіду Володимир Васильович і Віталік пішли додому, а я з Олександром Івановичем залишилися одні на плавучому острові.

     Ввечері погода почала псуватися. Небо затягнуло хмарами, але вітру не було. Кльов був дуже слабким, одна рибка в годину. Тому вирішили залишити рибу в спокої і вирушили в будиночок дивитися кіно.

 

День третій – субота 18.06.16.

     Тут почалися пригоди. О четвертій ранку мене розбудив Олександр Іванович і сказав, щоб я вигнав машину з лісу на верх, тому, що починається дощ. Я швидко стрибнув у човен, дістався до машини, завів, звичайно забуксував на зеленій, соковитій траві, прокопав метрову траншею але так і не зміг рушать з місця. А дощ все посилювався. Мені нічого не залишалося, крім як повернуться назад на дебаркадер. Повернувшись на дебаркадер, я повідомив Олександру Івановичу новину, що ми тут застрягли надовго і без трактора нам  ніяк не виїхати.

23-06-16-02

     До обіду то сильніше, то слабкіше, йшов дощ, кльову не було. В обід дощ припинився, і на пару годин пробилося сонечко. Можна було позасмагати і обсохнути. Після обіду небо знову затягнуло хмарами і весь вечір йшла справжня злива.

23-06-16-05

     В цей день з риболовлею особливо не склалося. Пів дня ховалися від дощу в будиночку, але зате навели порядок з рибою. Підлещиків і плотву засолили, а живучих карасів залишили жити в садку.

 

День четвертий – неділю 19.06.16.

     О п’ятій ранку мене розбудив Олександр Іванович, мовляв, риба клює, годі спати. Дійсно, дощ припинився і потихеньку почала клювати риба. В основному попадалися пристойного розміру карасі. Між ними іноді проскакували підлящики і плотва.

     Остання покльовка була ефектною. Вудка зігнулася навпіл, дзвіночок скажено дзвенить, котушка важко прокручується, спрацьовує фрикціон котушки і глухий зацеп. Хитра риба обмотала кілька разів шнуром навколо металевого троса, який утримує на місці дебаркадер. Покликав на допомогу Олександра Івановича, попросив потримати вудилище і не давати слабини шнуру, а сам стрибнув у воду. Добрався до місця зачепа і звільнив рибу. Це був приблизно пів кілограмовий карась. Далі Олександр Іванович технічно виволік його на борт нашого плавального засобу.

    Як завжди, біля десятої години ранку нас прийшов провідати Володимир Васильович і закинув вудки з берега. Ми відразу почали просити його знайти в селі для нас трактор, який зміг би витягнути машину з лісу. За його словами, тут на три села один трактор. Володимир Васильович розповідав нам, що в серпні обіцяють посуху, і ось тоді, ми зможемо виїхати, або в грудні по замерзлій землі машина зможе піднятися. Врешті-решт він таки погодився знайти нам трактор.

     Через годину у нас вже був номер телефону тракториста. Після нетривалої співбесіди і пояснень, де ми застрягли і як нас так угараздило, тракторист – Олексій повідомив, що прийде пішки подивитися, де ми застрягли. А ми почали змотувати вудки, поки знову не почався дощ. Олексій добрався до нас приблизно за годину. Оцінивши стан дороги в лісі, і обговоривши план нашого «порятунку», він відправився за трактором.

    Пару слів про стан дороги у лісі на момент буксирування:

  • дорога в лісі часто петляє і повертає під різкими кутами і постійно піднімається в гору;
  • є ділянка, де з одного боку дороги 10-ти метрова прірва, якщо трактор або машина туди зваляться, а їх пов’язує трьох метровий металевий трос, один неминуче потягне за собою іншого;
  • на ділянках, де ліс не закриває дорогу від сонця, вона поросла молодою, соковитою травою;
  • на ділянках, де ліс повністю закриває дорогу від сонячних променів і вітру, дорога абсолютно не підсихає;
  • після двох днів рясних дощів грунтове покриття дороги повністю розкисло і перетворилось у багнюку.

     На відео, яке викладено нижче, показано, як ми з’їжджаємо до води, як ловимо рибу, і кульмінація, як досвідчений «ШУМАХЕР» водій трактора Олексій майстерно витягує нас з лісу.

     Особисто я порядно наївся страху, коли трактор буксирував нас нагору, а машину зносило то в одне узбіччя лісової дороги, то в інше, обдираючи фарбу із крил і дверцят. Але все закінчилося благополучно, подряпини не були критичними, і їх можна було легко усунути за допомогою балончика з фарбою.

     Після повернення в місто Чернівці ми з Олександром Івановичем вирішили відсвяткувати наше щасливе повернення. І тут своєї долі дочекалися карасі. Олександр Іванович їх замаринував, ми підсмажили їх на сітці і з величезним апетитом з’їли.

23-06-16-04

     Ще одна рибалка відбулася.

Поделитесь информацией:

Давайте дружить:

Оставить комментарий

Comment Spam Protection by WP-SpamFree