Нарешті на озерах утворився більш-менш міцний лід. Обдзвонив знайомих, дізнався: де ловлять, на що ловлять, що ловиться, по чому рибалка. Уточнив, хто хоче на риболовлю і хто має можливість. У підсумку, в неділю з ранку четверо рибалок відправилися на риболовлю (ВІДЕО).
Близько десятої ранку прибули на озеро. Температура повітря -5ºС, небо затягнуте хмарами, повний штиль. Майже рік на цій водоймі риболовля була заборонена, а 26.01.18 в п’ятницю, за чутками з надійних рибальських джерел, риболовлю дозволили за символічних 50 грн. з рибалки.
У рибальській експедиції взяли участь:
- Дімон-рибак – автор цієї розповіді, водій, фото і відео оператор;
- мій брат Петро – рибалка з великим досвідом, великий фанат риболовлі і рибальських пригод;
- Андрій – максимально досвідчений і дуже уловистий рибалка, як кажуть, такий і в калюжі буде ловити;
- Валентин – найдосвідченіший рибалка, завжди готовий поділиться з оточуючими своїм рибальським досвідом.
До моменту нашого прибуття на озері вже рибалили більше 50-ти рибалок і машини ще приїжджали. Ми відразу відправилися до центру озера, де знаходилося найбільше скупчення рибалок.
Підійшовши до групи рибалок, розпитали, що ловиться, на що ловиться. Один з рибалок лаконічно відповів, – «Тут риби немає!». У них за дві години риболовлі на 5 рибалок один окунь.
Ми пішли ближче до очерету. Забурились і почали рибалити. Спочатку ні у кого не клювало, але хвилин через 15 я відкрив рахунок, на стоячу вудку з дна взяв невеликий окунь. Ще через пару хвилин на гру (на підйомі) взяв дещо більший окунь, з долоню. Ще через пару хвилин різке клювання, підсікаю, сильний удар в руку, волосінь обірвалася і риба пішла разом з моєю блешнею.
У моїх товаришів як і раніше не клювало. Валентин запропонував мені заховати спійманих окунів, щоб не нервувати інших рибалок. На що я відповів, – «У мене немає секретів від рибалок». Оточуючі мене рибалки свердлили нові лунки, шукали рибу, а я вирішив сидіти на одному місці і закормив свої лунки в надії приманити карася.
Далі рахунок відкрили Валентин і Андрій, а до обіду почала клювати рибка і у Петра. У Валентина трапилося дивне клювання, він підсік, але риба якимось чином відкусила гачок, а сама мормишка залишилася на жилці. Через якийсь час таке ж диво сталося у Петра – при виведенні, вже біля самої лунки риба зійшла разом з гачком, а мормишка залишилася на жилці без гачка.
Близько 12-ої години дня до нас підійшов білетер. На моє запитання, – «Що ловлять інші рибалки і куди пропав ротан?», він розповів, що всі ловлять виключно окунів, а ротан зник тому, що в озеро запустили щуку і в озері вже є екземпляри 500-700 грам.
Ще рік тому в цьому озері не було щуки. Тепер всі обірвані мормишки можна було сміливо списувати на щуку. В обід крізь хмари пробилося сонечко, відразу потепліло, температура повітря піднялася вище нуля.
Весь день клювання було млявим. На гру мормишкою, так само як і на блешні, окунь абсолютно не ловився, а рідкі клювання траплялися виключно з дна на «стоячу» вудку.
Ближче до вечора у мене зовсім перестало клювати, а Валентин знайшов рибне місце. Він витягав з лунки одного окуня за іншим, поки риба не відірвала мормишку. Рибалки поступово розходилися і біля 5-ої години ми теж вирішили закруглятися. Ніхто не рахував свій улов, але для всіх було очевидно, що в цей день у рибальському змаганні переміг досвідчений Валентин.
Повертаючись увечері по льоду до машини ми виявили, що на середині озера на льоду зібралося пору сантиметрів води. Мабуть під вагою рибалок лід прогнувся, і з насвердлених лунок на лід вийшла вода. Але все обійшлося, ніхто не провалився.
Ось така цікава рибалка вийшла. Будемо сподіватися, що погодні умови дозволять ще цієї зими порибалити з льоду.
